Рейтинг CMS Joomla.
Шаблоны joomla 3 скачать бесплатно.
Logo  

Call-centre

 

values

  Facebook YouTube
Ви тут: ГоловнаПРЕС-ЦЕНТРНовини компаніїКоли Сумську область повністю електрифікували?

Розвиток сільської енергетики Сумщини, про який ми розповідали раніше в нашій історичній рубриці, став поштовхом до створення районів електричних мереж. Ці підрозділи працюють і сьогодні, забезпечуючи надійне електропостачання в кожному районі Сумської області. Як і коли утворювалися РЕМи та коли Сумська область була повністю електрифікована – читайте далі.

Райони сільських електричних мереж були повністю самостійними, вони мали свою бухгалтерію, рахунки в банку й офіційну печатку. Керував районом електричних мереж директор. РЕМи звітували перед обласним енергетичним управлінням за виконану роботу. Завдяки створенню цих структурних підрозділів на місцях стали оперативніше вирішуватись питання з органами місцевої влади.

Одночасно зі створенням Сумського обласного експлуатаційного енергетичного управління сільського господарства з 1 жовтня 1960 року Хотінська і Шосткинська експлуатаційні дільниці перетворені в Хотінський і Шосткинський райони сільських електричних мереж. Директором Хотінського РЕМу призначили Гавриленка Геннадія Сергійовича, головним інженером — Бабуріна Вадима Михайловича, директором Шосткинського району сільських електричних мереж був призначений Ященко Микола Олександрович, головним інженером — Овраменко Василь Федорович, старшим бухгалтером — Корх М.І.

5 жовтня 1960 року Низівська ГЕС із Сумським експлуатаційним відділенням була перетворена на Сумський сільський район електричних мереж. Його директором призначений Ярошенко Іван Юхимович, головним інженером — Іщенко Іван Митрофанович, старшим бухгалтером — Токарєв Т.В.

Для прискорення будівництва електричних мереж за державні централізовані кошти по галузі «Сільське господарство» в Сумському експлуатаційному енергетичному управлінні створена дирекція з будівництва сільських електричних мереж. Її директором призначений Струтинський Костянтин Федорович. Основним завданням дирекції було проектування, капітальне будівництво, фінансування будівельно-монтажних робіт і контроль за своєчасним і якісним будівництвом електричних мереж підрядними будівельно-монтажними організаціями згідно з проектною документацією, а також оформлення державних актів вводу в експлуатацію побудованих електричних мереж і підстанцій.

Провідною проектною організацією на той час було Українське відділення «ВНДПІ-Сільелектро». Підрядною організацією з будівництва сільських електричних мереж виступала Сумська обласна будівельно-монтажна контора «Сільелектробуд», яка була підпорядкована тресту «Укрсільелектробуд» Міністерства сільського господарства УРСР.

Директором будівельно-монтажної контори був Бітюков Володимир Миколайович, який очолював будівництво сільських електромереж із 1949 року, головним інженером — Іваній Микола Григорович.

У цей час на території області будувались потужні державні підстанції напругою 330 кВ і 110 кВ, що давало поштовх розвитку сільських електричних мереж від державних джерел живлення.

В Охтирському районі в 1959 році введено в дію Охтирську теплову електростанцію, з відкритим розподільчим пристроєм напругою 35 кВ, від якого забезпечувались електричною енергією підприємства нафтової промисловості та сільські споживачі.

1 вересня 1961 року створено Охтирський район сільських електричних мереж. Директором призначений Паршук Григорій Іванович, головним інженером — Фень Ф.Д., старшим бухгалтером — Гаманко Олексій Сергійович.

10 листопада 1963 року на базі Роменської експлуатаційної дільниці створений Роменський район сільських електричних мереж. Директором там став Бабурін Вадим Михайлович, який працював головним інженером Хотінського району електричних мереж. Старшим бухгалтером був Сенча В’ячеслав Федотович. У 1965 році в Роменському районі побудували та ввели в експлуатацію підстанцію напругою 110/35/10 кВ «Ромни» з лінією електропередачі напругою 110 кВ «Конотоп-Ромни». Це сприяло розвитку електричних мереж напругою 35 кВ і 10 кВ.

1 січня 1966 року у підпорядкування Роменського РЕМу передали Недригайлівську і Липоводолинську експлуатаційні енергетичні дільниці. 10 березня 1966 року директором Роменського району електричних мереж став Ніконов Олексій Михайлович, а Бабурін Вадим Михайлович був переведений на посаду головного інженера.

У Глухівському районі у 1964 році була збудована лінія електропередачі напругою 110 кВ «Шостка-Глухів» і підстанція 110/35/10 кВ «Глухів». Одночасно від цієї ПС будувалась лінія електропередачі напругою 35 кВ «Глухів-Першотравневе-В.Слобода» довжиною 31,5 км з підстанціями 35/10 кВ «Першотравневе» і «В.Слобода». Разом із вводом у дію цих ліній і підстанцій 1 грудня 1964 року створений Глухівський сільський район електричних мереж під керівництвом Ількуна Івана Степановича, головним інженером був Бабкін Ілля Павлович, старшим бухгалтером — Усок Микола Іванович.

З 1 січня 1966 року Глухівському району електричних мереж були підпорядковані електричні мережі Путивльського і Буринського районів, а в червні цього ж року створена і підпорядкована Глухівському РЕМ Конотопська експлуатаційна дільниця.

Введення в експлуатацію високовольтних ліній електропередачі і підстанцій давало можливість підключення міст, районних центрів і всіх споживачів промисловості та сільського господарства до державних джерел електричної енергії.

Усе це потребувало будівництва розгалуженої системи розподільчих електричних мереж напругою 35-10-0,4 кВ. Із 1963 року Сумську будівельно-монтажну контору «Сільелектробуд» очолив Омельяненко Іван Васильович. У 1965 році її реорганізовано в Сумську механізовану колону №5, яка підпорядковувалася тресту «Полтавасільелектромережбуд». Начальником механізованої колони №5 став Сурков Олексій Харитонович, головним інженером — Горбенко Іван Васильович.

Із 1975 року керівником механізованої колони №5 був Ховрін Микола Іванович, головним інженером — Кожевников Микола Денисович. Із 1993 року механізовану колону №5 очолював Кожевников М.Д.

Потужність сільськогосподарських споживачів швидко зростала. Відпуск електричної енергії від державних джерел збільшився з 7,3 млн. кВт/год. у 1959 році до 112,6 млн. кВт/год. у 1965 році.

Особливо швидкий ріст сільського енергетичного будівництва розпочався з 1964 року, коли Сумське енергетичне управління було передано в підпорядкування «Головсільенерго» Міністерства енергетики і електрифікації УРСР.

На початку 1965 року в Сумському енергетичному управлінні сільського господарства було шість районів електричних мереж: Хотінський, Сумський, Охтирський, Шосткинський, Глухівський і Роменський. На балансі цих районів було 265 км ліній електропередачі напругою 35 кВ, 3480 км ліній електропередачі напругою 10 кВ, 4967 км ліній напругою 0,4 кВ, 20 підстанцій 35\10 кВ і 370 трансформаторних пунктів 10/0,4 кВ.

Крім того, на обслуговуванні цих районів знаходилось 1549 трансформаторних пунктів 10/0,4 кВ колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств. Швидкий розвиток електричних мереж у районах області вимагав розвитку системи управління. В адміністративних районах продовжують створюватись райони сільських електричних мереж (РЕМ), підбір і перестановка керівних кадрів.

У Сумському районі електричних мереж директором став Мартинов Георгій Дмитрович. В Охтирському районі головним інженером у 1965 році — Скоробагатий Іван Дмитрович.

4 вересня 1965 року було створено Тростянецький район сільських електричних мереж. Директором був Яресько Іван Федорович, головним інженером — Боковець Володимир Андрійович, старшим бухгалтером — Панченко Євгенія Тихонівна.

1 жовтня 1965 року були створені Лебединський і Білопільський райони електричних мереж. Директором Лебединського РЕМ став Куліш Іван Іванович, головним інженером — Кононенко Леонід Севастьянович, старшим бухгалтером — Галат Дмитро Тітович.

Директором Білопільського району електричних мереж був Мартинов Георгій Дмитрович (переведений із Сумського РЕМу). Головним інженером – Березовський Борис Іванович, старшим бухгалтером — Бова Ніна Федорівна. У Сумському районі електричних мереж директором став Мальцев Іван Прокопович, головним інженером — Бірюк Віктор Трохимович.

Корінні зміни відбулися в структурі Сумського району електричних мереж, у підпорядкуванні якого були Низівська ГЕС і мережі Краснопільського району. РЕМ був розформований. Його мережі передали в обслуговування Хотінському району електромереж, а на базі Низівської ГЕС і електричних мереж Краснопільського району 21 жовтня 1965 року створений Краснопільський РЕМ. Директор — Мальцев Іван Прокопович, головний інженер — Бірюк Віктор Тимофійович, старший бухгалтер — Авдеєва Олена Володимирівна. 28 лютого 1966 року керівний склад персоналу РЕМ був переведений із селища Низи в Краснопілля.

1 липня 1966 року створені ще два райони сільських електричних мереж — Путивльський і Недригайлівський. Директором Путивльського був Бойко Олексій Іванович, головним інженером — Юхименко Микола Іванович, старшим бухгалтером — Шарова Зоя Михайлівна. Директором Недригайлівського був Сердюк Микола Савич. З жовтня 1966 року директор — Шуда Олександр Григорович, старший бухгалтер — Свириденко Іван Іович.

26 грудня 1966 року створений Липоводолинський сільський район електричних мереж. Директором призначений Білоножко Іван Якович, старшим бухгалтером — Гуржій Оксана Омелянівна.

У січні 1967 року створений Буринський і Конотопський райони електричних мереж. Директором Буринського призначений Ворохоб Володимир Миколайович, старшим бухгалтером — Дзюба Григорій Никифорович. Конотопський РЕМ очолив Хлус В’ячеслав Олександрович, а старшим бухгалтером там була Ярмош Антоніна Іванівна.

Через рік, 26 січня 1968 року, на виконання наказу Міністерства енергетики і електрифікації УРСР «Про ліквідацію малих підприємств енергетичних експлуатаційних управлінь сільського господарства», Липоводолинський, Буринський і Конотопський райони електричних мереж перетворені на виробничо-експлуатаційні дільниці.

Липоводолинська виробничо-експлуатаційна дільниця підпорядковувалася Недригайлівському району електричних мереж, Буринська — Путивльському, а Конотопська — Глухівському. Однак ці заходи не вирішували багатьох питань у енергетичному будівництві й експлуатації сільських електричних мереж, особливо у відносинах із місцевими органами влади. Для цього 2 лютого 1970 року в тих адміністративних районах, де були експлуатаційні дільниці, створені безбалансові райони електричних мереж. Статус безбалансового району електричних мереж характеризувався тим, що в своїй виробничій діяльності він був підпорядкований іншому району електричних мереж і звітував перед ним за свої техніко-економічні показники. В штаті керівного складу безбалансового району електричних мереж був начальник району, старший інженер, інженер по техніці безпеки, бухгалтер і технік з обліку електричної енергії. Так були створені: Буринський, Конотопський, Липоводолинський, Великописарівський, Середино-Будський, Ямпільський і Кролевецький безбалансові райони електричних мереж.

Буринський район електричних мереж був підпорядкований Путивльському РЕМу, Липоводолинський — Недригайлівському, Великописарівський — Охтирському, Середино-Будський і Ямпільский — Шосткинському, а Кролевецький і Конотопський — Глухівському районам електричних мереж.

У 1968 році Хотінський район електричних мереж було перейменовано на Сумський. Його адміністративно-технічний персонал переведено із селища Хотінь до міста Суми. Директором тепер уже Сумського сільського району електричних мереж залишився Гавриленко Геннадій Сергійович.

Перед сільськими енергетиками уряд поставив завдання — закінчити електрифікацію сільськогосподарського виробництва і сільського населення області до квітня 1970 року.

Посиленими темпами продовжувалось будівництво підстанцій і ліній електропередачі для електрифікації сільськогосподарських об’єктів по всій території Сумщини. Крім Сумської механізованої колони № 5, для будівництва електромереж залучили також Лубенську механізовану колону № 27 і Полтавську механізовану колону № 4 тресту «Полтавасільелектромережбуд», а також Бєлгородську механізовану колону № 77 тресту «Центрбуделектропередача».

Протягом 1966-1970 років виконано великий обсяг робіт із будівництва розподільчих електричних мереж напругою 10 кВ і 0,4 кВ. Велику кількість електричних мереж, в основному — розподільчих, побудовано за кошти колгоспів і радгоспів. Підключення сільських електричних мереж до державної енергетичної системи дало можливість ліквідувати сотні дрібних малоефективних дизельних електростанцій.

У районних центрах продовжувалось будівництво підстанцій напругою 110 кВ і 35 кВ і лінії електропередачі державної електричної мережі. Були закладені добрі передумови для закінчення суцільної електрифікації області в установлений урядом термін. Було побудовано 240 кілометрів ліній електропередачі напругою 110 кВ, а також споруджено 37 ліній електропередачі напругою 35 кВ, загальною довжиною 406 км.

У 1970 році, як і передбачалось планом, Сумське експлуатаційне енергетичне управління сільського господарства звітувало керівництву області та Міністерству енергетики і електрифікації УРСР про завершення повної електрифікації Сумської області.

Група керівників Сільських РЕМів

Слідкуйте за новинами на нашому сайті, щоб дізнатися продовження історії енергетики Сумщини. Попередні матеріали, присвячені цій темі, читайте тут:

Чи знаєте ви, як зароджувалася енергетика Сумщини?

Як починала сяяти Сумщина?

Енергетична галузь Сумщини у післявоєнний період (1944-1970 роки)

Енергетична галузь Сумщини у післявоєнний період (1944-1970 роки): ІІ частина

Сільська електроенергетика Сумщини (1950-1978 роки)

Як розвивалася сільська електроенергетика Сумщини: ІІ частина

Джерело: Енергетика Сумщини. Погляд крізь сторіччя: Збірник історико-краєзнавчих матеріалів. К.: ВД «Фолігрант», 2016. – 216 с., іл.



ГОЛОВНА

ТОВАРИСТВО

СПОЖИВАЧАМ

АКЦІОНЕРАМ

ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ

ОНЛАЙН ЗВЕРНЕННЯ

ПРЕС-ЦЕНТР

КОНТАКТИ