Рейтинг CMS Joomla.
Шаблоны joomla 3 скачать бесплатно.
Logo  

Call-centre

 

values

  Facebook YouTube
Ви тут: ГоловнаПРЕС-ЦЕНТРНовини компаніїІсторичні моменти: створення служб і відділів на енергетичних підприємствах Сумської області

У попередньому матеріалі нашої історичної рубрики ми розповіли, що повна електрифікація Сумської області завершилася у 1970 році. Цьому передувало створення районів електричних мереж на Сумщині. Наша нова публікація про те, як вдосконалювалася енергетика далі.

Її бурхливому розвитку сприяло те, що з кожним роком рівень споживання електричної енергії на селі збільшувався майже в 2,5 рази. Багато зусиль енергетики спрямували на розвиток електричнихмереж і покращення схем електропостачання колгоспів і радгоспів, а також сільськихнаселених пунктів для надійного електропостачання. Для виконання цього будували нові підстанції та лінії електропередачі, проводили реконструкцію і розширення існуючих підстанцій із встановленням потужніших трансформаторів.

У 1971-1975 роках сільськогосподарське виробництво спрямовувалося на індустріальні напрямки розвитку – створювалися потужні комплекси з виробництва м’яса, молока, яєць та іншої сільськогосподарської продукції. У відповідності до норм надійності електропостачання сільськогосподарських комплексів і тваринницьких ферм, вони були віднесені до споживачів першої категорії надійності.

Для цього необхідно було здійснювати електропостачання від двох незалежних джерел живлення з автоматичним включенням резервного джерела. Тому будівництво ліній електропередачі резервного живлення прискорювалося. Планувалось спорудження нових і розширення існуючих підстанцій із установленням трансформаторів із резервною потужністю і двостороннім живленням від незалежних джерел електропостачання, обладнаних пристроями автоматики.

На початку 1970-х років середня протяжність розподільчих ліній електропередачі напругою 10 кВ сільських електричних мереж в 3-4 рази перевищувала нормативну.

Необхідно було спорудити тисячі кілометрів нових електромереж, щоб їх розукрупнити і наблизити до нормативів. Введення в дію нових підстанцій з двома силовими трансформаторами і установка другого трансформатора на однотрансформаторних підстанціях 35/10 кВ дозволило провести розвантаження і скорочення довжини ліній 10 кВ, які живили споживачів сільського господарства. Це забезпечило об’єктам сільського господарства подвійне живлення та підвищило надійність електропостачання і скоротило час їх відключення при виконанні ремонтних робіт в електромережах.

Швидкий розвиток сільських електричних мереж супроводжувався широким впровадженням релейного захисту та автоматики, що вимагало підвищення технічного рівня обслуговування. Головна увага енергетичного управління сільського господарства зосереджувалась на будівництві електричних мереж, а питанням експлуатації часто належної уваги не приділялось.

У районах електричних мереж підрозділів із обслуговування під станційного обладнання, автоматики, зв’язку ще не було. Таких спеціалізованих підрозділів, які могли б забезпечити обслуговування обладнання сільських електричних мереж всіх районів, ще не було і в експлуатаційному управлінні.

Тому в 1972 році Сумське обласне експлуатаційне енергетичне управління сільського господарства було реорганізоване на Сумське обласне підприємство сільських електричних мереж (СОПСЕМ).

Директором Сумського обласного підприємства сільських електричних мереж був призначений Вихрест Іван Андрійович, головним інженером – Долгодуш Олексій Іванович, заступником головного інженера – Голод Олександр Іванович. Дирекція з будівництва підстанції і ліній електропередачі була реорганізована на відділ капітального будівництва. Струтинський Костянтин Федорович був призначений заступником директора. Змінилась і структура управління сільськими електричними мережами.

Усі райони електричних мереж, які до цього мали повну самостійність, а також і безбалансові РЕМи, увійшли до складу Сумського обласного підприємства сільських електричних мереж на правах цехів. Директорські посади там були скасовані, і керівники районів стали начальниками районів електричних мереж. А головні інженери – заступниками начальників РЕМів.

Для технічного керівництва сільськими електричними мережами на підприємстві організовувалися служби та відділи. Начальником оперативно-диспетчерської служби був призначений Кисіль Володимир Юрійович, начальником служби підстанцій – Михайліченко Віталій Олександрович, начальником служби ліній і розподільчих електромереж – Іваненко Микола Авмросійович, начальником служби релейного захисту і автоматики – Міняк Михайло Миколайович, начальником служби грозозахисту і високовольтних випробувань – Бідоленко Анатолій Олександрович, начальником служби зв’язку – Попов Володимир Никифорович, начальником відділу капітального будівництва – Палажченко Іван Костянтинович, начальником відділу постачання – Шевченко Євген Федорович, начальником служби надійності і техніки безпеки – Риман Анатолій Йосипович, начальником виробничо-технічної служби – Арбесман Борис Абрамович. Перспективним розвитком сільських електричних мереж області займався Фесенко Михайло Кузьмич.

Перед керівництвом Сумського обласного підприємства електричних мереж і його службами стояло завдання – підвищити рівень технічної експлуатації сільських електричних мереж. Свого часу мережі будувалися за кошти колгоспів і радгоспів і передавалися на баланс енергетичного управління в незадовільному стані, що заважало їх експлуатації. На деяких ділянках електричних мереж спостерігалася занижена щодо нормативу напруга. На обладнанні підстанцій і електричних лініях часто виникали аварійні ситуації. Виробничі підрозділи обласного підприємства і райони електричних мереж не мали прямого телефонного зв’язку. Пристрої високочастотного зв’язку працювали по високовольтних лініях, які знаходились у підпорядкуванні Сумського високовольтного підприємства електричних мереж, що викликало ускладнення в управлінні районами. Необхідно було створювати досить оснащену систему зв’язку між диспетчерськими службами в районах електричних мереж і центральною диспетчерською службою підприємства. Це вимагало значних коштів для її впровадження.

У 1973 році Сумське обласне підприємство сільських електричних мереж було передано в підпорядкування районного енергетичного управління «Харківенерго». Одночасно такі ж підприємства ввійшли до складу «Харківенерго» в Харківській і Полтавській областях. Було об’єднано три області в одну енергетичну систему із загальним технічним і господарським керівництвом.

У штат районного енергетичного управління «Харківенерго» була введена посада заступника генерального директора по електричних мережах. На цю посаду призначили Христенка Євгена Івановича. Була створена спеціалізована інженерна служба розподільчих мереж. Керівником служби був Кликов Юрій Михайлович, який у 1975 році став заступником генерального директора по електричних мережах і сільській електрифікації.

На підприємствах сільських електричних мереж, у тому числі в СОПСЕМ, були створені навчальні центри, оснащені необхідним обладнанням і посібниками. В районах електричних мереж збудовані навчально-тренувальні полігони. Це сприяло підвищенню майстерності працівників, зміцненню виробничої дисципліни і поширенню передового досвіду. На підприємстві покращилась робота оперативно-диспетчерського управління електричними мережами, ремонтного обслуговування обладнання, вдосконалювалися та впроваджувалися нові канали зв’язку, формувалася нормативно-технічна та оперативна документації. В районах електричних мереж були створені незалежні канали радіозв’язку між диспетчером і оперативно-виїзними бригадами. Вирішувались і питання соціального розвитку колективів, поліпшувались умови праці та побуту, організовувалось дозвілля працівників.

За 1971-1975 роки збудовані і введені в дію лінії електропередачі напругою 110 кВ «Дубов’язівка-Буринь», «Суми-Тростянець», «Суми-Краснопілля», «Липова Долина-Берестівка», збудовано 25 ліній напругою 35 кВ загальною довжиною 344 км.

Із кожним роком електромережі сільської електрифікації розбудовувались, що потребувало постійного кваліфікованого ремонту та обслуговування. В електричних мережах виникали неполадки і аварійні ситуації. Завданням було поліпшення експлуатації та підвищення надійності електропостачання. В мережах сільськогосподарського призначення дерев’яні опори на ПЛ-35 кВ почали замінювати на залізобетонні, а штирьові ізолятори застосовували з кращими ізоляційними характеристиками або ж проводили заміну їх на підвісні, що сприяло зменшенню числа відключень і в подальшому зниженню експлуатаційних витрат.

У ці роки багато зусиль енергетиків було спрямовано на розвиток електричних мереж, на поліпшення схем та підвищення надійного і безперебійного електропостачання споживачів області.

На 1975 рік сформувалась структура електромережевого господарства Сумської області, в яку входило підприємство Сумських електричних мереж, яке обслуговувало високовольтні лінії і підстанції 330, 110 і 35 кВ, а також міські розподільчі мережі напругою 6-10-0,4 кВ і Сумське обласне підприємство сільських електричних мереж, яке обслуговувало виключно лінії і підстанції 35 кВ і 10-0,4 кВ в сільській місцевості.

До складу підприємства Сумських електричних мереж входило п’ять районів комплексних електричних мереж (РКЕМ): Конотопський, Глухівський, Шосткинський, Роменський, Охтирський і Сумський міський райони електричних мереж, які обслуговували високовольтні мережі і підстанції 330, 110, 35 кВ на територіях своїх адміністративних районів, або були розміщені по територіях інших районів, а також міські розподільчі мережі напругою 6-10-0,4 кВ. На балансі підприємства на той час було 24 підстанції напругою 330 кВ, 110 кВ і 35 кВ. Там були встановлені 42 силові трансформатори загальною потужністю 2198 тис. кВА, 75 ліній електропередачі 35-110-330 кВ загальною довжиною 2198 км, 25 РП і 520 ТП 6-10-0,4 кВ міських розподільчих мереж, де було встановлено 692 знижувальних трансформаторів загальною потужністю 117 тис. кВА, лінії напругою 6-10 кВ загальною довжиною 636 км і лінії напругою 0,4 кВ довжиною 2601 км.

Для того, щоб дати порівняльну оцінку величинам обсягів обслуговування енергетичного обладнання і ліній електропередачі, для розрахунку були прийняті

умовні одиниці. 100 умовних одиниць прирівнювалось до однієї тисячі кіловат встановленої потужності. У перерахунку обсяг обслуговування на підприємстві Сумських електричних мереж дорівнював 18532 умовним одиницям. У той же час Сумське обласне підприємство сільських електричних мереж мало свої сільські райони електричних мереж у кожному адміністративному районі. Вони обслуговували дуже розгалужену сітку ліній електропередачі та підстанцій 35 кВ і особливо розподільчих мереж напругою 10-0,4 кВ. У перерахунку величина їх досягла 60,4 тис. умовних одиниць.

Розташування на території області двох окремих спеціалізованих підприємств, із яких одне обслуговувало високовольтні електричні мережі, а друге – розподільчі сільські мережі, породжувало дублювання в роботі та подекуди безвідповідальність персоналу. Громіздкість і розкиданість структурних підрозділів електромережевих підприємств по всій території області викликали труднощі в технологічному та господарському управлінні. Тому Міністерством енергетики і електрифікації УРСР було визнано доцільним розукрупнити існуючі електромережеві підприємства і створити на їхній основі нові комплексні територіальні підприємства з приблизно однаковим обсягом обслуговування. Що це були за підприємства – читайте згодом.

Про розвиток енергетики Сумської області читайте в наших попередніх публікаціях.

Чи знаєте ви, як зароджувалася енергетика Сумщини?

Як починала сяяти Сумщина?

Енергетична галузь Сумщини у післявоєнний період (1944-1970 роки)

Енергетична галузь Сумщини у післявоєнний період (1944-1970 роки): ІІ частина

Сільська електроенергетика Сумщини (1950-1978 роки)

Як розвивалася сільська електроенергетика Сумщини: ІІ частина

Коли Сумську область повністю електрифікували?

2 фото

 

ПС Кириківка ПС Перехрестівка

 Джерело: Енергетика Сумщини. Погляд крізь сторіччя: Збірник історико-краєзнавчих матеріалів. К.: ВД «Фолігрант», 2016. – 216 с., іл.



ГОЛОВНА

ТОВАРИСТВО

СПОЖИВАЧАМ

АКЦІОНЕРАМ

ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ

ОНЛАЙН ЗВЕРНЕННЯ

ПРЕС-ЦЕНТР

КОНТАКТИ