Історія фахівця АТ "Сумиобленерго" Руслана Клименка – це історія про роботу, яку під час війни неможливо відкласти на потім. Бо від неї залежить світло в домівках, робота лікарень, шкіл, підприємств і просто звичне життя людей.
Руслан Леонідович Клименко працює майстром І групи Сумської дільниці №1 служби ліній електропередач 35 кВ і вище АТ "Сумиобленерго". В енергокомпанію він прийшов у грудні 2015 року техніком, а з 2019-го працює майстром. За цей час зарекомендував себе як відповідальний, технічно грамотний фахівець. Але справжнім випробуванням для нього, як і для всіх енергетиків прикордонної Сумщини, стала повномасштабна війна:

"Робота змінилася кардинально. Підготовчих заходів стало значно більше. У першу чергу, вони направлені на мінімізацію загроз у роботі під час небезпеки обстрілів. І ця робота потребує максимум уважності", – говорить Руслан.

Кожен робочий день енергетиків починається з інформації про нові пошкодження на лініях електропередач. Далі – планування виїздів, оцінка ризиків і підготовка техніки:

"В залежності від характеру пошкодження обладнання оперативно визначаємо, яка техніка і які засоби необхідні для його відновлення".

Бригада Руслана відновлює повітряні лінії напругою 35–110 кВ – ті, що живлять міста, громади і навіть цілі райони. Роботи часто проводяться поблизу лінії бойового зіткнення або в громадах, які регулярно зазнають обстрілів: Білопільській, Юнаківській, Краснопільській, Хотінській та інших.

Із початку повномасштабної агресії саме на цих територіях енергетики щодня повертають світло людям. Лише у Сумському районі з 2022 по 2025 рік було відновлено понад сотню пошкоджених ліній 35–110 кВ, і в більшості цих робіт брав участь Руслан Клименко.
Часто працювати доводиться буквально поруч із небезпекою:
"Було таке у травні 2023 року, поблизу села Іскривщина Білопільської громади працювали. Отримали інформацію, що зараз почнеться мінометний обстріл. Тільки від’їхали – і там прилетіло".
Такі події назавжди залишаються у пам’яті тих, хто працює на відновленні електромереж. Але робота не зупиняється: "Хвилюється кожен, я впевнений. Але хто, як не ми? Нашу роботу замінити дуже складно. Досвід має значення. Якщо прийде нова людина без досвіду, на її підготовку піде дуже багато часу. Тому стараємося просто робити свою роботу. Часто буває, що ми, ризикуючи, відновлюємо лінії. Її вмикають, ми від’їжджаємо – і по ній знову прилітає".
На Краснопільщині були випадки, коли бригада "лінійщиків" майже щодня виїжджала на одну й ту саму лінію, яку знову і знову пошкоджували обстріли: "Часто складно, втомлюєшся, але це наша робота".
У цій роботі є навіть речі, які за мирного часу здавалися б дивними. Наприклад, радість через погану погоду: "Радіємо, коли дощ, туман, негода. Бо є більший шанс на збереження життя. Бо є надія, що нас не бачить ворог".
Коли бригада їде на небезпечну ділянку, атмосфера в машині тиха: "Дорогою всі нервують і здебільшого ми просто мовчимо. А як відновили – радіємо, жартуємо, що повертаємося додому".
Бувають і зовсім несподівані моменти. Інколи мешканці сіл спершу думають, що енергетики приїхали вимикати світло: "Кажуть: о, приїхали світло вимикати. А я відповідаю: Та ні, навпаки. Відновлювати тим, у кого нема. Кожен виїзд по-своєму небезпечний. Головне – повернутися додому, щоб персонал був живий і лінія була відновлена".

Боротися зі страхом допомагають прості речі. У бригади є навіть свої маленькі обереги. "У нас є колега, який працює на підйомнику, його дружина займається створенням оберегів на руку. У кожного члена бригади є такий. Носимо, надіємося, що це нас береже".
За свою працю і мужність Руслан Клименко отримав державну нагороду – орден "За мужність" ІІІ ступеня. І для нього ця відзнака має особливе значення.

"22 грудня 2015 року я прийшов працювати. І рівно через десять років Президент нагородив орденом “За мужність”. Для мене це дуже символічно, визначна подія. Але я вважаю, що це заслуга всього нашошо колективу, вона спільна".

Попри небезпеку, втому і постійні виїзди на пошкоджені лінії, енергетики щодня роблять те, що вважають своїм обов’язком – повертають світло! А разом із ним повертається надія та відчуття життя, яке триває навіть попри війну.

Inserted Image